Два недбайливих співробітника підприємства, якому ніхто не дозволяв спилювати дерева в місті Ужгороді, підпилили одне з дерев... і пішли обідати. А те дерево несподівано привалило Аніту. Суд над, хай і неумисними, але мучителями Аніти йде сонливо і дуже вальяжненько. І тільки мати Оксана Білей і відомий волонтер Власта Негря криком кричать про те, що трапилося...
Олег ВОЛОДАРСЬКИЙ
«Бог посилає лікаря – Молитву. Тією молитвою треба поставити дитину на ноги»
«Божественний Спасителю, ти воскресив мертву доньку Яіра і сина вдови. Оце я приходжу до тебе і зі сльозами тебе благаю. Найсолодший Ісусе, зціли мою хвору дитину задля твоєї любові до дітей, задля безмежних заслуг твоєї хресної смерті. Мій Спасителю, змилосердься над моєю хворою дитиною і поверни їй здоров’я. Не дай, щоб я дивилася на хворобу своєї дитини, але дай, щоб я виховала її Тобі, мій пане, на славу, а святій твоїй Церкві на користь. Але Ісусе, нехай буде не моя, але твоя свята воля. Ти обдарував мене тою дитиною і якщо Ти забажаєш, я Тобі її віддам, як Авраам. Не дай мені впасти під тягарем смутку, а допоможи мені терпеливо виконувати волю щодо моєї дитини. Амінь».
Немає в цій країні, серед цієї сильної і мужньої Нації чужих дітей. Немає і ніколи не буде!
І в цій статті не буде зайвих слів і непотрібних Вам нагадувань про добрі вчинки. Є гостре, непереборне і болісне бажання допомогти. Простягнути руку! І пошепки помолитися за цю дівчинку. Як батько. Як чоловік. Як людина.
У тій, країні, яку ми намагаємося підняти з руїн війни і крові, в той час, коли кращі з кращих гинуть на передовій, гинуть саме за майбутнє цих дітей, два недбайливих співробітника підприємства, якому ніхто не дозволяв спилювати дерева в місті Ужгороді, підпилили одне з дерев... і пішли обідати...
Наша маленька дитина абсолютно щаслива вийшла зі школи і, розмовляючи з матір’ю по телефону, пішла додому...
Дерево несподівано привалило дитинку. Дівчинка втратила свідомість, а в цей час зібралася юрба «співчуваючих», котрі навіть не спромоглася зняти з дівчинки важезний стовбур дерева.
У тій самій країні, з якої тікають люди, в якій гинуть воїни, в якій в’язниці забиті патріотами – швидка медична допомога фривольно їздить на екстрені виклики.
Проте в цій найулюбленішій і найріднішій країні є люди, які блискавично почали лікувати покалічену дитинку, героїчно роблячи операцію за операцією.
У нашій з вами країні, такій знекровленій, такій знесиленій, якось ліниво і дуже халатно відкрили кримінальне провадження, але, як завжди, цікаво і знаменно: директора підприємства, співробітники якого вчинили злочин, виділили в окреме провадження. Тендер був під прямим керівництвом мера міста.
І два недбайливих неспеціаліста, які скоїли даний злочин, чомусь, за дивним збігом обставин, виявляються слабкі здоров’ям ще і єдиними годувальниками неймовірної кількості утриманців. Ну, а про відповідальність державних органів і контролю за дотриманням законності мова не йде взагалі.
У зубожілій і понівеченій країні, суд над, хай і неумисними, але мучителями Аніти йде сонливо і дуже вальяжненько. «Адвокат»-рішало запропонував матері (Оксані Білей) дві тисячі доларів за гробове мовчання і тишу.
У країні, де майже кожен день помирає дитина на фронті, нікому ні за що не соромно і всім на всіх наплювати – особливо в органах державної влади. І тільки мати і відомий волонтер Власта Негря криком кричать про те, що трапилося...
З болем і нерозумінням щодо причин того, чому Батьківщина не чує горя і болю дитини. У нашій з вами країні за півтора року не знайшлося жодного гідного адвоката або правозахисника, який зміг би заступитися за цю велику маленьку людинку.
А миле красиве дитя на питання «Чи ображаєшся ти на когось за те, що сталося?» – відповідає: «Ні, не ображаюся! Я всіх пробачила!»
Скажи мені, жовто-синій, якщо у цього досконалого маленької істинної УКРАЇНКИ таке неймовірне Боже почуття покаяння до нашої з тобою країні, то як ми виглядаємо, коли байдуже і без переживань спостерігаємо за цією трагедією?
І, якщо всі ми останніх п’ять років спостерігаємо, як ці сутності, яким статус адвоката, судді, прокурора, дає таку страшну владу, роблять вигляд, що випадково загинув Кузьма, що випадково вбили Білого, розстріляли героя Лісника...
Десь я усвідомлюю, що їм страшно, тому що вони знають напевно – коли за ними прийдуть, сподіватися буде ні на кого.
Але ось так бездушно наплювати на дитину? Відмовлятися бачити кричуще порушення ЗАКОНУ?! І дати можливість хамовитими мерзотникам знущатися над справедливістю?
Навіщо ми тоді існуємо? Для чого це все? Майдан... смерті... кров... В ім’я і заради чого?
Сподіваємося проскочити? Думаємо, що саме нас не зачепить? Так не буває – ми єдиний егрегор, єдина НАЦІЯ, одна кров. А той що зрадив нас, буде служити завжди сатані. Цим ми і відрізняємося від північних п’яних сусідів.
Цим і відрізняється наш Храм Божий, Київський патріархат, від пропагандистського рупора мордора, котрий цинічно прикривається куполами московського патріархату.
Як маленький струмочок наповнює могутній Дніпро, так і наша з вами ВІРА зможе поставити цю дитину на ноги. І нехай хто-небудь з хлопців-воїнів покладе на підвіконня Аніти квіти, а чиясь мати передасть гілку винограду...
Ти можеш, ти великий, ти дуже сильний УКРАЇНЕЦЬ! Тільки, будь ласка, простягни руку і обов’язково помолись – нехай пошепки, нехай не зовсім вміло і правильно... Помолися, віддай часточку себе, нехай крихітну, але віддай...
Ось тому МИ так і не можемо підняти з руїн війни цю країну. Свою країну! Богом дану!
А вона болить, страждає, плаче голосами тисяч матерів, стоїть біля могил і просить нас всіх: «Візьміться за руки!» У нас єдиний Бог і єдина Україна. І я ні секунди не сумніваюся, що ми єсмь.
Вірую, зовсім скоро це миле і ніжне дитя порадує матінку-націю онуком чи онукою...
Знаєш, ким та дитинка буде в першу чергу? Українцем!
Жовто-Синій, Бог і Україна! Єдиний Бог і соборна, незалежна Україна!
Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Герої програми – Оксана та Аніта Білей
Администраторы