Минулий рік став першим з часів Революції Гідності, коли Україна змогла продемонструвати хоч і незначний, проте все ж таки ріст економіки. Так, за даними статистики, ВВП країни в порівнянні з 2016 роком зріс на 2%. Інфляція при цьому становила 13,7% проти 12,4% за рік до того. Втім це не заважає Кабінету Міністрів давати оптимістичні прогнози на 2018 рік – зростання вітчизняної економіки на рівні 3% та зниження інфляції до 9%.
Вадим МЕЛЬНИК, співавтор концепції створення Служби фінансової безпеки України
Експерти ж такої впевненості чиновників аж ніяк не поділяють. Мовляв, інфляція і минулого року теж планувалася меншою, ніж 13%, а зростання економіки буде залежати від виконання вимог Міжнародного валютного фонду (МВФ). Від чого ж сьогодні насправді залежить стан економіки в Україні? Невже тільки від зовнішніх фінансових вливань? І що негативно впливає на подальший розвиток економічного сектору?
Юрій ГАРУСТ, доктор юридичних наук
Найбільшим ризиком, на думку багатьох вітчизняних та іноземних фахівців, є високий рівень тінізації й криміналізації. Причина – деформоване державне регулювання та безпрецедентний тиск корупції на бізнес, що утворив кримінально-кланову систему розподілу суспільних ресурсів в Україні. Саме ці негативні чинники призвели до глибокої економічної кризи, виснаження фінансових ресурсів держави та зниження рівня життя населення.
Саме через це (а не через проблему газових тарифів, як люблять писати у багатьох ЗМІ) провідні фінансові інституції світу тимчасово призупинили кредитування України.
Так, у 2017 році з чотирьох очікуваних нашим урядом траншів від МВФ ми отримали лише один. Кількість прямих інвестицій в Україну склала близько 2,3 млрд. дол. – тобто знизилась більш як на 30% в порівнянні з 2016 роком. Та й в 2018 році очікування на їх збільшення, скоріш за все, марні. Що це означає? Тільки те, що залишившись без зовнішньої допомоги, українська економіка в результаті стане зі своїми проблемами один на один. І буде змушена спиратися лише на внутрішні ресурси.
Саме зараз наше суспільство підійшло до чіткого розуміння: ключовою умовою виходу економіки України з кризи стає робота над її безпекою. Нам терміново необхідно привести діяльність інститутів державної влади до такого стану, при якому забезпечується гарантований захист національних інтересів. Тільки так ми зможемо зберегти стійкість до загроз та досягти високої конкурентоспроможності у світовому економічному середовищі. І саме це стане поштовхом до сталого та збалансованого зростання вітчизняної економіки.
Подолання економічної кризи в умовах зовнішньої агресії є одним з пріоритетів політики забезпечення економічної безпеки держави.
Досягти цього можливо лише шляхом системної протидії організованій економічній злочинності та тінізації економіки. Як? Зібравши докупи усі спроможності фінансових, податкових, митних та правоохоронних органів – аби ефективно і чесно працювати над виявленням активів організованих злочинних угруповань та їх конфіскацією. Такий підхід уже в найближчій перспективі здатен знову «закохати» український бізнес у легальні схеми та обов’язкову сплату податків у державний гаманець.
Консолідація – цей термін сьогодні навіть не розглядається силовими відомствами країни, кожне з яких має свій «економічний нахил».
Завдання протидії економічній злочинності відповідно до українського законодавства та наданих компетенцій виконують співробітники відповідних підрозділів Генеральної прокуратури України (ГПУ), Служби безпеки України (СБУ), Міністерства внутрішніх справ України (МВС), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та податкової міліції Державної фіскальної служби (ПМ ДФС). І дійсно – співробітники цих правоохоронних органів попереджують, виявляють та проводять досудове розслідування злочинів, які зібрані в окремий розділ 7 Кримінального кодексу України «Злочини у сфері господарської діяльності», які досить часто називають «економічними злочинами». Іншими словами, саме ці норми кримінального законодавства України, зібрані в окремий розділ, охороняють вітчизняну економіку.
Станом на 1.01.2018 року до цього розділу входить 34 злочини, нормами яких охороняються суспільні відносини, що виникають під час здійснення господарської діяльності, та за порушення яких законодавством України передбачено кримінальну відповідальність.
Відповідно до відомостей державної статистичної звітності 1 СЛ, яку веде Генеральна прокуратура України, у 2016 році переліченими вище правоохоронними органами розслідувалось 9735 кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за вчинення злочинів вказаної категорії, а в 2017 році – 8740, що майже на 1 тис. кримінальних проваджень менше.
Як так? Чому кількість відкритих справ щорічно зменшується? Адже рівень тіньової економіки в Україні стабільно росте, складаючи на сьогодні, за різними джерелами, вже близько 55-60%? Чому правоохоронці «не помічають» економічної кризи та падіння інвестиційної привабливості?
Питання риторичне – з огляду на статистику розслідування економічних злочинів та доведення вини правопорушників, що їх здійснили. Так, слідчими усіх правоохоронних органів в 2017 році закінчено та з обвинувальними актами направлено до суду 1833 кримінальні провадження вказаної категорії, або лише 23% від загальної кількості.
Висновок тут простий. Фактично, лише кожний п’ятий злочинець, що скоїв економічний злочин, отримав покарання.
Що ж відбувається? Невже в умовах зовнішньої агресії та критичного погіршення динаміки соціально-економічного розвитку Україні не потрібен захист економіки, наповнення бюджету, підвищення зарплат та пенсій, повноцінне забезпечення Збройних Сил? З яких причин ігнорується реальна можливість убезпечитись від втрат майже чверті економічного потенціалу? Навіщо йде гра у «відкриванки-закриванки» справ тоді, коли в державі масово банкрутують фінансові установи, згортається промислове виробництво, майже щодня проходять рейдерські захвати підприємств та вчиняються різноманітні оборудки з державними фінансами? Та найголовніше – ні в кого у нашій країні запитати: чому українська економіка є найкримінальнішою в Європі та хто відповідає в Україні за її безпеку?!
Якщо більш детально проаналізувати стан боротьби з економічною злочинністю в Україні за останній рік, викривається її досить однобока направленість. Так, у 2017 році майже 75% (6625 кримінальних проваджень, КП) всіх викритих економічних злочинів у державі кваліфікувалися за 6-ма з 34-х статей, що вміщає відповідний розділ Кримінального кодексу. Ось ілюстрація:
– стаття 199 КК України «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів» – 1585 КП (18%);
– стаття 213 КК України «Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом» – 1325 (15%);
– стаття 212 КК України «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» – 1282 (15%);
– стаття 205 КК України «Фіктивне підприємництво» – 844 (9%);
– стаття 204 КК України «Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів» – 812 (9%);
– стаття 203-2 КК України «Зайняття гральним бізнесом» – 777 (9%).
Проте із загальної кількісті закінчених кримінальних проваджень (1833) за вищевказаними шістьма статтями КК України направлено до суду з обвинувальними актами 1183 (65%). При цьому серед пріоритетів наших силовиків у 2017 році не виявилось правопорушень щодо нецільового використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету, передбачених статтею 210 КК України. Виявлено лише 34 (0,3%) таких правопорушень, а скеровано до суду з обвинувальним актом усього 3 кримінальні провадження.
В минулому році злочинів, пов’язаних з рейдерським захопленням підприємств (ст.ст. 206 та 206-2 КК України), про факти яких ми щодня чуємо від ЗМІ, виявлено аж 315 (3%) та 99 (1%) відповідно. При цьому вину злочинців було доведено лише в 6-ти випадках – це трохи більше 1%. Але ж це саме ті норми кримінального законодавства, що охороняють легальний бізнес в Україні! Той «білий» бізнес, що наповнює державний бюджет.
Проте ще сумніше виглядають результати роботи наших правоохоронців у сфері захисту вітчизняного фондового ринку. Так, за 6-ма статтями Кримінального кодексу України, які охороняють суспільні відносини, що виникають під час діяльності емітентів фондового ринку України, всіма вітчизняними правоохоронними органами протягом 2017 року викрито аж 7 злочинів вказаної категорії, а до суду не направлено жодного закінченого кримінального провадження з обвинувальним актом. І це – саме в той час, коли в Україні діють десятки організованих злочинних груп, що займаються фінансовими махінаціями на фондовому ринку. Саме тоді, коли український ринок «сміттєвих» цінних паперів з необґрунтовано завищеною капіталізацією, за оцінками різних експертів, обраховується сотнями мільярдів гривень.
Не набагато кращими є результати діяльності правоохоронців із захисту банківського сектору економіки, запобіганню шахрайським діям з фінансовими ресурсами та незаконній приватизації державного й комунального майна.
Усе вищеописане наводить на одну думку. В Україні просто нікому займатися системним захистом економіки. Жоден правоохоронний орган не володіє цілісною картиною – не лише того, що відбувається у тіньовому секторі, а й навіть стану справ у сфері розслідування економічних злочинів. Боротьба з економічною злочинністю носить вибірковий та популістичний характер.
Ми впевнені: щоб зрушити з місця та розпочати реальну роботу, спрямовану на захист української економіки від зовнішніх та внутрішніх посягань, яку підтверджує досвід багатьох розвинених іноземних країн, українському суспільству потрібен єдиний правоохоронний орган.
Саме він буде відповідати за економічну безпеку держави, забезпечуючи необхідний рівень боротьби з економічною злочинністю. Для цього він повинен мати всю необхідну базу – як законодавчу, так і матеріальну. І обов’язкова для нього – реальна можливість застосовувати інноваційні аналітичні та оперативно-розшукові механізми викриття правопорушників, що скоїли злочин у сфері публічних фінансів, а також проведення досудового розслідування всіх злочинів, які містяться в розділі 7 Кримінального кодексу України «Злочини у сфері господарської діяльності».
Вадим МЕЛЬНИК,
Юрій ГАРУСТ
Администраторы