За вікном завивала хуртовина, а мені після перегляду відео «Сповіді» з Романом Кривицьким було світло і затишно.
Вивів для себе константу УКРАЇНСТВА – якщо дбайливо, з душею питати про нашу улюблену країну, вони, трохи соромлячись, в решті решт говорять Правду.
Хіба можна не любити цю міць, цю Волю, це до божевілля солодке повітря, яке завойоване нашими предками, ціною надлюдських зусиль?!
Роман Кривицький. Чемпіон України з кіокушинкай карате. Участник трьох чемпіонатів Європи та чемпіонату світу з карате 2011 року. Засновник СК «Файтер»
На межі перебудови випадково в маленькій школі на ДВРЗ знайшов цього чесного і гідного хлопчину. Так хотілося щоб мої діти росли в спортзалі.
Сам пройшов цей шлях – від підвального залу на рідній Татарці до великих міжнародних змагань. Поїздки, чемпіонати, медалі, кубки. Уклін тобі, добрий і справедливий тренер.
Відмінна риса цього спортсмена – неймовірна скромність, навіть деяка сором’язливість. Хлопець з Рівненської області, перебравшись до Києва, збирав гроші, будував плани. І раптом … продав все і зробив свій спортзал.
Ризикнув майбутнім…
Зазвичай в таких випадках знімають капелюхи і, високо підкидаючи їх повітря, розривають простір оваціями…
У мене зовсім інші емоції. Тихий і незграбний шок!
Моєму системному підходу до інформаційної та комерційної безпеки, ретельному аналізу дій та їх наслідків, за допомогою яких я ось уже 17 років розбудовую свою структуру, він протиставив заняття дітьми і їх майбутньому.
Так, кожен будує будинок так, як він його бачить! Питання в іншому – самовідданість…
Треба бути всередині цього спортивного світу. Перед камерами Роман був чесний і спокійний, а я захоплювався тією тихою мудрістю, яку він випромінює. Втретє мені пощастило брати інтерв’ю у настільки цільного героя, який гідно йде своїм, єдино вірним для нього шляхом. Неможливо передати, наскільки яскраво, тепло і рівно горить світло в цій людині. Він не з тих хто, одного разу спалахнувши, вигорає до тла. Він той, чиє світло не згасять ніякі бурі.
Необхідно бачити з якою самовідданістю і дисципліною він сам тренується. Треба дихати повітрям сили, яку дає щоденне самообмеження в ім’я спорту…
Глибинний посмак цього діалогу-сповіді – він не сказав про Господа нічого особливого і ревного, але, прощаючись з ним, відчував легкість на серці, тому що в душі цієї людини яскраво і рівно горить Господнє світло. Саме для того, щоб нагадати собі і світові про те, яке сяйво палає в звичайних, на перший погляд, людях і створювалася «Сповідь». І я вже втретє переконуюся, що не даремно взявся втілювати цю ідею.
А десь всередині сколихнулася гордість за те, що в моїй рідній і улюбленій країні є такі прості, сильні, відкриті, а разом з тим і дуже великі серцем, УКРАЇНЦІ.
Саме такі і люблять Бога! Саме такі і віддають за майбутнє цієї країни свої життя…
Саме такі як він можуть зробити крок у невідоме. Вони не часто говорять «СЛАВА УКРАЇНІ», але кожен їх день наповнений тим, що дійсно прославляє Батьківщину. Не словами, а СПРАВАМИ!
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ», гість програми Роман Кривицький:
Администраторы