Коли ми чуємо слово «рейдери», то чомусь уявляємо собі мисливців за чужими «заводами, газетами, пароплавами», тобто за майном необережних мільйонерів. Мало кому з пересічних громадян спадає на думку, що завтра жертвою рейдерської атаки може стати саме він, бо в нього є якесь ліквідне майно: квартира, дім, дача. Адже серед рейдерів є й такі, хто притримується філософії: «Курочка по зернятку клює». Тим паче, воювати зі звичайною людиною, в якої немає служби охорони та власної команди юристів значно простіше, ніж з власником підприємства. Стикнулося з рейдерами і подружжя Калмикових – Володимир Львович та Ірина Юріївна, звичайні київські пенсіонери.
Кредитна історія
У 2000-х, продавши свою трикімнатну квартиру в центрі, Калмикови купили дві двокімнатні на Русанівці. В одній планували жити самі, її оформили на ім’я Ірини Юріївни, іншу придбали для дорослого сина. Грошей вистачило лише на ремонт однієї з квартир, в ній усі й оселилися, тимчасово, поки не відремонтують квартиру Ірини Юріївни. Щоб не зволікати, Володимир Львович вирішив взяти кредит у ПАТ «БАНК ФОРУМ» під заставу квартири, в якій на той момент був прописаний син (важкохворий і на той момент вже розлучений), дочка: отже, жила сім’я, і де були прописані він, його син та дві маленькі онучки. Взяв не лише на ремонт квартири, але й на свою давню мрію – добудову дачі у с. Круглик, загалом 70 тисяч доларів США. Для подружжя така сума не була захмарною, обидва, працюючи на керівних посадах у різних великих компаніях, прекрасно заробляли, отже бачили перспективу погасити кредит за кілька років. Ірина Юріївна виступила поручителем за цим кредитом.
Кредит був взятий у 2007 році, тобто за рік до світової економічної кризи. Це був період фінансової стабільності, коли курс долара коливався у межах 4,5-5 грн. Коли ж курс долара підскочив, платити стало набагато важче, але свої кредитні зобов’язання Володимир Львович старанно виконував. Виплатив близько 40 тисяч доларів. Але у 2010 році сталося страшне: Калмиков втратив роботу. Компанія, в якій він працював генеральним директором, змінила власника. Новий власник мав свою команду і свій погляд на розвиток бізнесу. Тож, менеджмент, який дістався йому «у спадок», був йому не потрібен. Пізніше втратила роботу і Ірина Юріївна. Щомісячні виплати за кредитом стали не просто вкрай обтяжливими, вони були нереальними для сім’ї. Проте Володимир Львович шукав можливості виконати свої зобов’язання, він домовлявся з банком про реструктуризацію боргу. А у 2014 році банк було ліквідовано. Усі його активи, у тому числі кредитний портфель, перейшли у розпорядження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Володимир Львович знайшов спільну мову з факторинговою компанією, яка запропонувала йому викупити іпотеку, і почав позичати гроші по друзях та родичах, але не вистачило буквально тисячі доларів.
28 грудня 2017 року ліквідатор від імені банку продав з відкритих торгів право вимоги за кредитом Володимира Калмикова. За законом, брати участь у таких торгах боржник (або його представник) не мав права. Цей лот за 373571 грн 60 коп. (тобто за 13 тис. доларів, значно меншу суму, ніж вимагав ліквідатор у боржника) викупила фізична особа – Денис Журбас. Лот був доволі ризикованим: квартира, що була в іпотеці, належала одразу трьом особам – сину Калмикових Юрію (1/2) та самому подружжю (по ¼ кожному). Окрім того, в квартирі були прописані ще й двоє малолітніх онуків Калмикових. Навіть, якщо б стягувачу вдалося б якимось чином зареєструвати на себе право власності, виселити мешканців та продати таку квартиру було нереально. На момент продажу права вимоги за кредитом, діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був введений Верховною Радою, щоб захистити громадян від свавільного позбавлення житла. Юрій Калмиков підпадав під дію мораторію, отже відчужити квартиру, половина якої йому належить, було неможливо.
Зауважимо, що продаж (чи, юридичною мовою, відступлення) права вимоги за кредитом фізичній особі суперечить чинному законодавству України — як Цивільному Кодексу, так і низці Законів, наприклад ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». Факторингові операції можуть здійснювати лише юридичні особи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
Закриття боргу
22 січня 2018 року був укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитом Володимира Калмикова між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та Журбасом Денисом Вікторовичем. Усе це відбулося поза увагою родини Калмикових, які були впевнені, що закон на їхньому боці, тож заволодіти їхньою квартирою, а, тим паче, виселити їх, ніхто не має права. По-перше, в квартирі були прописані малолітні діти, тож ніхто не міг отримати її у власність або реалізувати без отримання відповідного дозволу з органів опіки та піклування. По-друге, в іпотечній квартирі проживав також невиліковно хворий син Володимира Львовича – Калмиков Юрій Володимирович, для якого ця квартира була єдиним житлом і в силу дії мораторію, введеного Верховною Радою України, він не міг бути позбавлений цього житла.
Проте Денису Журбасу таки вдалося зареєструвати право власності на іпотечну квартиру. Реєстрацію права власності внаслідок передання майна стягувачу в порядку позасудового врегулювання було здійснено 27 березня 2018 року нотаріусом 15-ї київської державної нотаріальної контори Мазур Оленою Юріївною (зараз вона має прізвище Коберська, у першому шлюбі — Зозуля).
Син Володимира Львовича Юрій подав позов до суду з вимогою визнати реєстрацію недійсною через те, що він відбувся з порушенням вимог чинного законодавства, всупереч мораторію. Одразу після цього до Володимира Львовича зателефонував Денис Журбас.
Він представився, сказав, що придбав право вимоги за кредитом Калмикова і запропонував зустрітися, щоб вирішити питання. Назвав адресу, куди боржник мав підійти: вулиця Предславинська, 39, офіс 505.
За вказаною адресою Володимир Львович та його приятель-юрист знайшли безіменний офіс, господарем якого виявився такий собі Юрій Сулейманович Мазур. Біля нього запобігливо метушився молодий чоловік, якого той називав Денисом. Пан Мазур, який, як ви вже, напевне здогадалися, доводиться нотаріусу Олені Юріївні батьком, запитав у Калмикова, коли той звільнить іпотечну квартиру, яка вже належить Журбасу. Калмиков виклав свою юридичну позицію, мовляв, виселити його сім’ю силоміць ніхто не зможе, бо це незаконно, але він визнає свій борг і поступово його сплатить. Тоді слово взяв Журбас і запропонував наступне: «Давайте домовимося. Ви не чините нам перешкод, виписуєте з квартири свою родину, а ми за це даємо вам 10 тисяч доларів відступних і повністю закриваємо усі питання боргу з Державною виконавчою службою».
Калмиков, який прагнув якнайшвидше позбутися боргу, погодився, чоловіки потиснули однин одному руки і розійшлися. Домовленості були усними, але це було при свідках, і у Калмикова навіть думки не виникло, що його банально «розводять». Він звик мати справу з діловими людьми, для яких усна домовленість має таку ж юридичну силу, як і письмовий договір. Як же потім шкодував Калмиков, що вони не склали тоді бодай якийсь документ на папері – якщо не договір, то хоча б меморандум!
Володимир Львович доволі швидко виконав свою частину домовленостей, його сім’я виписалися та виїхала з квартири, яку новий власник дуже скоро продав за 1 120 950 гривень (41 тис доларів США), отримавши значний прибуток. Коли Володимир Львович запитав Журбаса, якому віддавав ключі від квартири, коли він зможе отримати обіцяні гроші, той відмахнувся: «Я такі питання не вирішую, дзвоніть Юрію Сулеймановичу».
Зателефонувавши Мазуру, Калмиков почув у відповідь відбірний мат. Після чого Мазур заблокував його номер.
Тим не менш, сім’я Калмикових зітхнула з полегшенням, бо, як вони гадали, віддавши квартиру, позбулися боргового тягаря. Дійсно, згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов’язання боржником — фізичною особою є недійсними. Таке положення Закону України «Про іпотеку» цілком відповідає положенням нормативно-правових актів, якими регулюється здійснення виконавчого провадження. Отже, з моменту реєстрації права власності на іпотечну квартиру за Журбасом Денисом Вікторовичем, всі зобов’язання родини Калмикових з повернення коштів припинились в силу закону.
Підлеглий, шеф і шефові родичі
Проте, як виявилося, радіти було зарано. Бо сила закону – ніщо, порівняно із силою зв’язків. І тут можна нарешті з’ясувати, хто такі Денис Журбас та Юрій Мазур.
Денис ЖурбасДенис Журбас – юрист за освітою, колишній державний виконавець. На сьогодні його основним видом діяльності є придбання прав вимоги за кредитними договорами та звертання стягнення на майно боржників. Цікаво, що офіційно пан Журбас ніде не працює, раніше був зареєстрований як ФОП, але, за даними з відкритих джерел, припинив свою підприємницьку діяльність.
Більший інтерес викликає його неофіційний шеф – Юрій Сулейманович Мазур. Він колишній керівник Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у місті Києві, тобто – головний державний виконавець міста Києва. Був зареєстрований як ФОП, але припинив свою діяльність. Також він фігурує як колишній директор охоронної компанії – ТОВ «ДСО» та власник двох компаній — ТОВ «Сент Крістофер» та ТОВ «Рамзес Мюс».
Дружина Мазура – Лідія Михайлівна – суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка донедавна була членом Вищої ради правосуддя. Донька Олена Юріївна, як вже було сказано, – нотаріус 15-ї державної нотаріальної контори, а син Юрій Юрійович – суддя Голосіївського районного суду міста Києва, який неодноразово потрапляв у поле зору ЗМІ. Одного разу – через те, що заблокував рахунки одного відомого ЗМІ, іншого – через те, що гнув матюки на підсудного, якого звинувачували у шахрайстві.
Денис Журбас та його неофіційний бос Юрій Сулейманович – постійні учасники аукціонів з продажу активів банків, що лопнули. Вони брали участь у торгах, на яких продавали кредитні портфелі Дельтабанку, Фідобанку, Банку Форум, Брокбізнес банку, Платинум банку, Легбанку та інших. Причому, брали участь у торгах обидва одразу, вдаючи «змагання» за якийсь цікавий для них лот. Мазур за участі Журбаса виграв 10 аукціонів на загальну суму 7919168 грн, а Журбас за участі пана Мазура виграв 3 аукціони на загальну суму 2795000 грн. Їхня задача – купити задешево проблемний лот, а потім «вирішити проблему» і продати актив за ринковою ціною. В принципі, нічого кримінального, лише жорсткий бізнес. Та й взагалі, уся історія з кредитом Володимира Калмикова до даного моменту – це просто сумна та повчальна історія невдалого збігу обставин, довірливості одних та непорядності інших. Поки лише непорядності. Але подальші дії іпотечних ділків з широкими зв’язками в органах юстиції цілком можуть трактуватися як шахрайство.
Відібрати все!
Нагадаємо ще раз: згідно зі ст.36 Закону України «Про іпотеку» борг Володимира Калмикова вважається погашеним, бо право власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку перейшло до кредитора – Дениса Журбаса. Колишні державні виконавці, фахові юристи, якими є Мазур і Журбас, повинні чітко знати і усвідомлювати, що ніяких боргових зобов’язань у Калмикова та його дружини вже немає. Тим не менш, вони продовжили переслідувати сім’ю Калмикових. Вочевидь, вирішили не обмежуватися однією квартирою, яка вже принесла їм чималий прибуток, а відібрати у цієї родини все їхнє майно.
5 листопада 2018 року колишній колега Дениса Журбаса — приватний виконавець Михайло Корольов за заявою Журбаса відкрив виконавче провадження № 57595482 на підставі виконавчого листа, де було вказано усю суму отриманого кредиту. Те, що значну частину цієї суми боргу вже була виплачено банку, як і те, що борг уже погашений у позасудовому порядку квартирою, що перебувала в іпотеці, – приватний виконавець нібито не знав. Але навіть після того, як «боржник» (тепер саме так, в лапках) повідомив йому про ці обставини – як в усній формі, так і письмово, Корольов лише знизав плечима, мовляв, нічого не знаю, в мене є виконавчий лист, тож, я не можу закрити провадження. Вже знаючи про незаконність оборудки, він наклав арешт на належну Калмикову половину земельної ділянки та половину дачного будинку в с. Круглик (власником іншої половини є його донька), а потім намагався реалізувати цей лот на торгах. Дві з половиною сотки землі, нехай і біля від Києва, та половина будинку без внутрішнього оздоблення, які неможливо виділити в натурі, виявилися нікому не потрібними. Після трьох спроб продати чуже майно, Корольов просто передав його у власність Журбаса, в рахунок погашення неіснуючого боргу. Передача майна Журбасу відбулась за зниженою ціною — 295058,40 грн, щоб сума «боргу» залишилося якомога більшою.
Далі в рамках виконавчого провадження № 40864753, відкритого старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС Вікторією Лагоцькою, яка теж проігнорувала факт припинення боргу, була реалізована квартира поручителя – Ірини Калмикової – останній прихисток родини. Квартиру продали «своїй людині» за 594300 грн, що втричі нижче її ринкової вартості, без отримання дозволу від органів опіки, незважаючи на те, що в ній було зареєстроване місце проживання двох малолітніх дітей (тих самих, яких вигнали з першої проданої квартири). Зараз родина Калмикових разом з сином та онуками живуть у квартирі, яка їм вже не належить. Новий власник квартири подав до суду позов про виселення Калмикових з їхнього єдиного житла.
Свої дії рейдер мотивує загальною сумою взятого кредиту – 70 тис. доларів. Те, що Калмиков віддав банку значну частину боргу, залишається «поза увагою» Журбаса та структури, що за ним стоїть. Рейдерами та їхніми поплічниками ігнорується також і позиція Верховного Суду, що «сам по собі факт укладення договору факторингу не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у цьому договорі під час його виконання». Тобто боржник має право не погодитися з вимогами нового кредитора, оспорити їх. Цю думку Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виразив 10 березня 2021 року в своїй постанові у справі № 278/2083/18.
Ірина Калмикова намагалася через суд поновити своє право власності на квартиру, але наразі суди стоять на боці рейдерів. Володимир Львович розповів, що напередодні судового засідання в апеляційній інстанції, буквально ввечері, їхній адвокат раптово відмовився брати участь у справі. Довелося позивачеві та її чоловіку захищати свої інтереси в суді самотужки. Не вийшло. Коли трійка суддів Київського апеляційного суду зайшла до нарадчої кімнати, пенсіонери почули, як судді сперечаються. «Я таке не підпишу! Людина розрахувалася! Людина розрахувалася!» – кричала одна із суддів. Але за 40 хвилин було винесено рішення – відмовити позивачеві. Воно було одностайним, ніякої окремої думки судді не містило.
Сім’я Калмикових виявилася безпорадною у протистоянні з екс-чиновниками та їхнім оточенням. Численні судові справи або невиправдано затягуються, або вирішуються на користь опонентів. «Я вас залишу без нічого, ще й до вашої доньки доберуся!» – голосно погрожував їм Журбас у коридорі суду.
У лютому 2021 року органами національної поліції були відкриті три кримінальні провадження: за фактом незаконних шахрайських дій Журбаса Дениса Вікторовича, за фактом незаконної реалізації землі та дачі Калмикових та за фактом незаконної реалізації їх останнього житла. І це, ніби, добре. Є надія, що шахраїв буде покарано, а потерпілі отримають назад вкрадене майно: половину дачі та квартиру Ірини Юріївни. Але… Про те, як розслідуються усі три справи (можливо, об’єднанні в одне провадження) може свідчити той факт, що потерпілих досі не було викликано до слідчого для дачі показів. Чи «турбували» підозрюваних – взагалі невідомо.
Постійний стрес значно підірвав здоров’я Володимира Львовича та його дружини. Усе життя ця родина київських інтелігентів плідно працювала та заробила непогані статки, але на старості років, стикнувшись із хижаками в людській подобі, втратила дах над головою. Син Калмикових має важке і невиліковне захворювання, отже ніхто з цієї сім’ї вже не зможе заробити на нове житло. Єдина надія на те, що Верховний Суд зглянеться на їхнє плачевне становище і вирішить спір, опираючись на чинне законодавство та здоровий глузд, а не на зв’язки відповідачів. Якщо українська Феміда не допоможе, доведеться звертатися до Європейського суду з прав людини. Те, що ЄСПЛ вирішить справу на користь обібраної шахраями сім’ї, немає сумнівів. Шкода тільки, що компенсацію ошуканій родині буде виплачувати держава Україна, з бюджету, тобто з нашого з вами карману.
Любов Старкова
Администраторы